Собака, як молодший член родини

Собака в домі для більшості власників це щастя та відрада серед напруженого темпу життя. Хто став вже справжнім «собачником» із задоволенням повертаються з роботи додому в очікуванні зустрічі зі своїм чотирилапим та  готові до прогулянок та спілкування, забуваючи всі негаразди за день. Власники, що вперше наважуються завести собі пухнастого друга, як правило очікують деяких змін в своєму житті, як то прогулянки, веселе спілкування зі своїм підопічним та іншими господарями чотирилапих компаньонів.

Але останнім часом до нас на заняття стали приходити батьки з дітьми і з вихованцем. У бесіді ставало зрозуміло, що собаку в сім’ю брали саме тому, що її дуже просила дитина. Батьки, звичайно ж з любові до дитини, пішли на цей крок. І тут сім’я завжди стикається з різницею між очікуваннями і реальністю. Батьки, повіривши обіцянкам, покладають всю відповідальність за собаку на дитину. Дитина, в свою чергу, уявляла собі гарну картинку як він гуляє з собакою, яка автоматично його слухається, охороняє і навіть виконує трюки. За фактом же дитина стикається з тим, що щеня, зазвичай, некерований тому що ще малий і картинка виходить не зовсім така, яку вона очікувала. Несподівано з’ясовується, щоб собака слухалася господаря, з нею потрібно займатися. Але до занять, тобто навчання дитиною собаки, вони виявляються зовсім не готові, взагалі то із зрозумілих причин.

І тут, як ми почали помічати, виникає вже зовсім не кінологічна проблема, а швидше психологічна. У цей момент батьки починають усвідомлювати, що дитина не справляється із завданням виховання цуценя і, на жаль, найчастіше починають звинувачувати в цьому дитини: мовляв він обіцяв займатися з собакою, якщо ми йому придбаємо цуценя. І дуже сумно бачити як дитина, після таки докорів засмучується, нервується або замикаться в собі. Відразу стає зрозуміло, що в цій сім’ї собака поки не в радість …

Мені в цей момент завжди хочеться запитати батьків: «Скажіть, якщо у вас в родині з’являється (ви плануєте) друга дитина, можливо навіть з певною різницею – наприклад в 10 років, чи розглядаєте ви варіант, що вихованням молодшої дитини буде займатися старший? Навіть якщо він дуже просив братика або сестричку?» Це абсурдне припущення, чи не так? Тоді чому ж люди які заводять собаку, тому що батьків про це дуже просила дитина  виховання і відповідальність за неї покладають повністю на дитину? Чи можна так поступати з собакою – адже вона наймолодший член сім’ї? А чи можна так поступати з дитиною? З таким питанням ми вирішили звернутися до практикуючого психолога Наталії Пойда.

Наталля: Дитинство і підлітковий вік – чудовий час, у якого свої завдання. Наприклад, познайомитися з дорослим життям через гру, вчитися, зайняти певне місце в компанії однолітків, в дії зрозуміти, які у дитини здібності і схильності, що подобається робити і що вдається. Часто дітям не вистачає ресурсу і умінь і вони відчувають, що не справляються. Тоді дуже бажаною буде уявна підтримка якоїсь суперсили, супергероя або суперуменія. Тому так популярні серед дітей Спайдермен або Гаррі Поттер. Навіть якщо в школі все так собі і ти не авторитет в компанії, можна «погрітися» про думку, що «зате я чарівник!».

Частково функцію такої суперсили беруть на себе домашні тварини. Якщо не вистачає почуття безпеки, дитина може просити більшу або небезпечну собаку (за якими йде давні уявлення в якості бійцівських). З міркувань престижу може хотітися якусь супердорогу, але престижну крихітку, як у блогера-мільйонника в інстаграме. І навіть якщо дитина просить будь-яку собачку для просто грати разом – він представляє життя з нею лише в одному аспекті. А те що це окрема жива істота зі своїми потребами, схильностями і, на жаль, коротким щодо людського життям – це усвідомити складно.

Не відкрию Америку: завести собаку – доросле рішення. В першу чергу, це серйозні регулярні витрати. Зараз це корми або натуральне харчування, ветеринарне обслуговування і догляд. Ну і неабияку кількість часу, уваги і знань – для виховання і дресирування вихованця. Очевидно, що діти не заробляють такі суми на постійній основі, та і рутинні побутові дії складні для дитячої нервової системи з нестійкою поки що увагою. Я маю на увазі навіть не прогулянки, а те все «нудне» – миття після прогулянки, прибирання, чищення або вичісування, огляд тіла після вулиці – чи немає кліщів, чи в порядку подушечки лап та інше. Візит до ветеринара – теж заняття для дорослих, які здатні оцінювати інформацію, домовлятися, приймати рішення в умовах стресу і навіть в силах перевезти велику собаку, якщо вона не може йти сама. Тому, навіть якщо батьки й вирішили виділити якусь частку сімейного бюджету на корм, нашийники та щеплення, але підлітку не реально буде забезпечити всю цю решту кругообігу догляду. Ну і тільки виняткові фанати кінології серед дітей цікавляться питаннями дресирування і взагалі розуміють навіщо воно їм.

Так собака може перетворитися в живу іграшку, яка «поламалася» і всіх втомила, та ще й стала причиною конфліктів.

Animal City: Чи зустрічалися у вашій практиці випадки, коли до вас зверталися батьки з проблемою, що з появою в будинку собаки ставлення в їхній родині погіршилися?

Наталя: Взагалі з появою будь-якого вихованця сімейну систему «лихоманить» або «штормить» до року, поки все не уляжеться, та котик-собачка не займуть своє місце в домі і в розкладі дня господарів. І перший рік багато описують як реааально складний. Плюс можуть стати ще більш очевидними нездорові відносини в сім’ї – байдужість, агресія або жорстокість, відхід від реальності в роботу, тощо. Як ми робимо в житті будь-що – так ми будемо выдноитися і до домашного улюбленця.

Тому звернення на тему «ми з ним домовилися, дитина обіцяла, але не виконала!» – не рідкість. Дитина може просто не усвідомлювати всіх складнощів і відповідальності, а бачити тільки «світ рожевих поні» в перспективі – як він гуляє з великою сильною собакою і ніхто його не образить. Або як вона йде вся така з дорогою маленькою собачкою під пахвою, і все подружки вмирають від заздрощів.

Animal City: Що ви порадите сім’ї, яка хоче взяти собаку на настирливі прохання дитини?

Наталя: Запропонувала б реально оцінити свої можливості: і в грошах, і в часі – і розраховувати тільки на дорослих. У дітей їх дитяча «робота» – рости, пізнавати себе, шукати своє місце в світі, ходити в школу, на спортивні та всілякі додаткові заняття, займатися музикою, їздити в табір або на змагання. Будь-яка «страшна» підліткова проблема, наприклад, коли не складаються стосунки в класі, може поглинути всю увагу і душевні сили, і буде не до собаки. Якщо діти зможуть брати участь в житті вихованця і взяти на себе якусь частину собачого побуту – добре і це просто буде вам приємним бонусом. Ну і добре б дізнатися, як це взагалі – жити з собакою.

У висновку хочемо додати – якщо ви дійсно хочете, щоб у вашому домі завжди була гармонія для всіх членів вашої родини то перш ніж ви вирішите взяти собаку в ваш будинок порадьтеся про це рішення з кінологом, який зможе дати вам як дуже корисні рекомендації для перших днів життя в вашому домі собаки (цуценя), так і підкаже вам ПРАВИЛЬНІ КРИТЕРІЇ за якими слід обирати собі вихованця. Це стосується як породи собак, так і правильного вибору завідника та правильного вибору цуценяти серед всіх запропонованих. Це так само стосується, якщо ви вирішили всиновити собаку з вулиці або з притулку. У них теж є свої особливості про які краще знати до того, як ви з ними зтикнетеся, але час, коли можна було виправити деякі моменти істотно втрачений.

На жаль найчастіше до нас звертаються власники саме в цей період. Звичайно багато чого можна виправити, але на це буде потрібно набагато більше часу і зусиль (до яких, як часто буває, люди виявляються не готові!), ніж якби ви знали про ці нюанси ще до появи собаки у вас в домі. Профілактика простіша за лікування!

Ми завжди раді допомогти і проконсультувати відповідальних майбутніх власників собак, щоб обраний вами вихованець став справжньою радістю в вашому домі, а не джерелом проблем і роздратування вашої родини!

Собака в домі – це справді щастя, але вона може додати щастя в родину, яка вже щаслива, але навряд чи зробить щасливою родину, в якій немає злагоди.

Також в  деяких випадках було б корисно проконсультуватися вашій родині у сімейного психолога.

А поки що пропонуємо вам прослухати цікаву лекцію від зоопсихолога про правильно встановлені взаємовідносини собаки та дитини в сім’ї:

Запрошуємо вас 06.09 о 18.00 на пряму трансляцію в наш інстаграмм @animalcityua де ми дещо розкажемо про те як краще обирати цуценя в родину.

Ти та пес – команда! Це найкращий салоган СТОСУНКІВ между господарем та его чотирилапим членом родини! І цю команду створюєте саме ВИ!