Як заняття з собакою впливають на якість її старості.

Часто власники собак, заводячи собі чотирилапого друга не розуміють навіщо займатися з собакою, особливо якщо його поведінка в принципі їх цілком влаштовує. І справдя не всі хто має собаку обов’язково має приймати участь в змаганнях та здавати тестування (окрім обов’язкового міського тесту) – ми всі різні, з різним способом життя та інтересами. Але, хоч в нашому суспільстві існує думка, що займаються собакою лише кінологи для досягнення ними визначених цілей – чи то охорона, чи то інша професійна діяльність, все ж таки є ще одна переконлива причина займатися зі своїм, нехай декоративним, але ж все одно доволі розумово розвинутим собакою – це можливе настання Старечого слабоумства.

Так, так – цим, як виявляється, страждають не лише люди, але і собаки. А для розуміння процесів чому і в кого воно може розвинутися ми публікуємо статтю Соф’ї Баскіної – етолога, засновника проекту Школи Прикладної етології, кандидат біологічних наук, дослідник і популяризатор наукового і безконфліктно підходу до взаємодії людини з домашніми тваринами.

Старече слабоумство у собак

Автор Баскина Софія

14-річну суку Діді привели до ветеринарної клініки Мехіко на прийом до фахівця з проблем поведінки домашніх тварин. Господарі скаржилися, що останнім часом у Діді погіршився характер, вона стала нападати на молодшу собаку, яка живе в тій же сім’ї. Раптові напади і досить серйозні покуси чергувалися з миролюбністю, ніби ніяких зіткнень не було.

У розмові з фахівцем з’ясувалися і інші відхилення в поведінці Діді. Вона спала вдень і не спала вночі, боялася виходити на вулицю і пісалася в будинку. Часто вона вешталася по кімнаті і не могла відшукати двері. Всі ці тривожні симптоми з’явилися протягом останнього року життя Діді, до того вона не доставляла своїм господарям жодного клопоту.

Ветеринари ретельно обстежили Діді і, крім порушень зору, нічого не виявили – Діді володіла надзвичайно міцним здоров’ям. Їй поставили діагноз «когнітивна дисфункція», що означає по-простому старече недоумство. Спеціаліст з поведінки призначив Діді лікарські препарати, які повинні були уповільнити розвиток старечих порушень в мозку собаки. Він також пояснив господарям, як змінити обстановку, щоб поліпшити якість життя їх старої собаці.

У наступні 36 днів ситуація погіршилася. Життя з Діді ставало нестерпним – вона абсолютно не давала спати господарям ночами, постійно вешталася по кімнаті, натикаючись на предмети і безперервно видаючи стогони. До того ж вона стала справляти нужду тільки в будинку. Господарі вирішили, що забезпечити якісне життя свого вихованця вони вже не в силах і привезли Діді в клініку, щоб приспати. Тоді ж з’ясувалося, що, хоча господарі змінили обстановку в будинку, вони не давали собаці ніяких ліків. Як з’ясувалося, люди були принципово проти використання лікарських препаратів, і Діді не довелося отримувати їх протягом усіх 14 років.

Вивчення старечого недоумства у собак стає все більш популярним на Заході. За останні 10 років було опубліковано близько 4000 статей в наукових журналах на цю тему. Це обумовлено двома причинами. По-перше, прогресом ветеринарії: на щастя все більше собак доживають до глибокої старості. По-друге, собаки виявилися зручною моделлю для вивчення важких хвороб людей: Альцгеймера, Паркінсона та інших. Випадок Діді для дослідників – унікальний. Вчені провели ряд розтинів і ретельно обстежили старечі зміни в мозку собаки.

Синдром когнітивної дисфункції

Під цим терміном мають на увазі порушення в здатності мислити, яка включає в себе пам’ять, навчання, совість і сприйняття. Фахівці з поведінки собак називають такі симптоми старечого недоумства:

1) Собака, привчена до охайності, починає справляти нужду будинку.

2) Собака дезорієнтована, не може знайти двері в кімнаті або дорогу додому на прогулянці.

3) Собака перестає спілкуватися з господарем або робить це інакше, ніж раніше.

4) У собаки змінюється цикл сну і неспання

5) Собака втрачає інтерес до життя, стає апатичною.

 Чим відоміший стає синдром когнітивної дисфункції, тим частіше ветерінари ставлять цей діагноз. Практично про будь-яку стару собаку можна сказати, що вона менше цікавиться життям, ніж раніше. У реальності, кожен із симптомів може бути пов’язаний зі звичайними для літніх собак хворобами. Неохайність – із захворюваннями печінки і нирок, дезорієнтація – зі зниженням зору і слуху, апатія – з хворобами суглобів або серцево-судинними захворюваннями, через які собака може швидше втомлюватися або відчувати біль при русі. До того ж, пухлина мозку може призводити до тих же змін в поведінці собаки, що і при старече слабоумство.

Точний діагноз можна поставити лише за фізичними і хімічними змінами в мозку собаки, тобто після її смерті. У разі Діді розтин підтвердив, що діагноз «когнітивна дисфункція» був поставлений правильно: на мозковий оболонці було видно червоні і білі плями, в тих місцях, де мікрогліоціти «обліпили» загиблі нервові клітини.

методи досліджень

Провідний дослідник синдрому когнітивної дисфункції у собак – професор Нортон Вільям Милграм з центру нейробіології  Стресу в університеті міста Торонто в Канаді. Більшість досліджень він проводить на собаках породи бігль. Перед початком експериментів всіх собак ретельно обстежують – не можна допустити, щоб на результати поведінкового тесту вплинув поганий фізичний стан собаки.

Відомо, що при пошкодженнях мозку люди і тварини виявляються дезорієнтовані, їм не вдається визначити де вони знаходяться, а також вони не можуть користуватися орієнтирами, тому що не можуть запам’ятати розташування об’єктів щодо один одного. Ці проблеми вчені називають зниженням просторової пам’яті. Для оцінки цього феномена в 70-х роках ХХ століття був розроблений тест, в якому мавпа повинна була вибирати з двох чашок ту, поряд з якою розташований якийсь орієнтир. При правильному виборі в чашці виявлялися ласощі. Коли мавпа навчилася і робила правильний вибір кожного разу, то умови «гри» міняли, тепер вона повинна була, навпаки, вибирати ту чашку, поруч з якою орієнтира не було. Через кілька повторень, мавпа розуміла нові умови і знову починала вирішувати завдання правильно.

Тест просторової пам’яті Милграм адаптував для вивчення старих собак. Перш, ніж собаки зрозуміють вимоги експериментатора, вони, природно, роблять помилки. Запам’ятовуючи орієнтири, 12-річні собаки роблять від 3 до 15 помилок, а 16-річні – 65 помилок! Знижується також і здатність зрозуміти і вивчити нові умови тесту.

Коли Мілграма і його співробітникам вдалося розробити досить точний метод оцінки розумових здібностей собаки, вони взялися за тестування різних способів продовження молодості мозку. Робота ведеться в двох напрямках: поліпшення харчування старих собак і збагачення середовища, в якій перебуває тварина. Для сучасної науки стало великим відкриттям, що збагачення середовища, в якій живе стара тварина, може привести до омолодження її мозку. До цих пір вважалося, що лише різноманітність оточення з раннього віку життя тварини може забезпечити довге життя його свідомості.

 Кожен господар, який любить свого старого собаку, повинен зробити з цього висновок: «Скільки б не було собаці років – не можна опускати руки!»

Багато проблем старих собак звучать знайомо: агресивність, неохайність, страхи. Однак причини проблем у старих і молодих тварин абсолютно різні. Щеня робить вдома калюжу можливо тому, що господарі не змогли пояснити йому «правила хорошого тону». Стара собака, навпаки, забуває ці правила через те, що її мозок поступово відмовляється працювати. Будь-які методи корекції поведінки старих собак мають на меті уповільнити старіння мозку.

Умови утримання

Спробуйте поглянути на життя свого улюбленця з його точки зору. Для того, щоб він відчував себе комфортно і не втрачав інтерес до життя, обстановка повинна бути не стрессіуючою, але різноманітною. Якщо собака погано бачить, то в кімнаті, де вона живе, меблі повинна завжди стояти в одних і тих же місцях. Потрібно стежити, щоб інші тварини або діти не втомлювали стару собаку, вчасно ізолювати її. Час вигулу, місця вигулу, маршрут прогулянки – в цих питаннях краще за все дотримуватися сталості.

Оперантная дресирування (дресирування з позитивним підкріпленням) і інтерактивні іграшки допомагають урізноманітнити життя собаці, підтримують і тренують пам’ять. Інтерактивну іграшку можна купити в зоомагазині. Зазвичай це м’яч, катаючи який по підлозі, собака видобуває заховане ласощі. Але подібність такої іграшки ви можете зробити і самі з картонної коробки. Інший варіант – підвісити іграшку з ласощами на висоті грудей собаки, щоб не примушувати літнього вихованця стрибати. Однак йому доведеться гарненько подумати, як зафіксувати коробку або в якому місці перегризти мотузку, щоб дістати їжу.

Навчати простим трюкам можна навіть 12-15-річних собак, які вже не можуть жваво бігати, вставати і лягати, а також, можливо, вже не бачать ваших жестів і не чують похвали.

Їх можна навчити, наприклад, відкидати носом листок паперу з миски або підпирати підборіддям ваше коліно. В експериментах Мілграма літні біглі знаходили другу молодість, захоплюючись самим процесом експерименту. Вас анітрохи не утруднить повторити його досвід. Просто ставте собаці дві однакові миски. Поруч з тієї мискою, в якій в цей день собака отримає їжу, ставте орієнтир, будь який безпечний і помітний предмет. Одне це підтримає роботу мозку вашого улюбленця.

Харчування

У лабораторії Мілграма собакам з експериментальних груп додають в корм харчові добавки та вітаміни і перевіряють, чи покращуються у тварин здібності до вирішення задач в порівнянні з контрольною групою – собаками того ж віку, чий раціон не змінювався. Харчові добавки, які отримують собаки, насичені антиоксидантами. В ході життєдіяльності організму утворюються обривки молекул, що мають неспарені електрони. Такі молекули називають вільними радикалами, вони відрізняються надзвичайною хімічною активністю і зв’язуються з молекулами білків, жирів і ДНК живих тканин. Це призводить до пошкодження тканини, розвитку злоякісних пухлин або старіння організму. Крім того, вони пошкоджують ДНК органели мітохондрій, які виробляють енергію в наших клітинах. Антиоксиданти – речовини, які можуть вступати в хімічні реакції з вільними радикалами, і при цих реакціях не утворюється небезпечних для організму «відходів».

Багато продуктів насичені антиоксидантами. За показником здатності антиоксидантів поглинати вільні радикали (ORAC) лідирують цитрусові вичавки, трохи менша цінність у шпинату, винограду, помідорів, і значно менша у моркви і кукурудзи. Цікаво, що включення антиоксидантів в їжу протягом 6 місяців сильно впливало в експериментах на розумові здібності старих собак і зовсім не впливало на успішність вирішення завдання молодими собаками.

Пізніше послідовники Мілграма протестували популярні харчові добавки для старих собак, такі як Novifit і Senilife, а також ліки, які використовують при лікуванні хвороби Альцгеймера і Паркінсона у людей. Всі вони призводять до поліпшень в тій чи іншій мірі, особливо якщо застосовуються паралельно зі збагаченням середовища, в якій живе собака.

Тож любіть свого чотирилапого свідомо за для щасливого, довгого та активного життя вашого з ним тандему. Бо ж ви точно знаєте – вони того варті!

Матеріал взятий: http://baskina.com